Іржавий неон
Панельний дім — мій вічний полон,
Вікна — мов очі, німий бетон.
Прілий запах під’їзних стін,
Де кожен день – це просто тінь.
Порожні вулиці, сліпі ліхтарі,
Ми тут — чужі, без жодної мрії.
Календар гортає дні без нас,
Погаслі очі безликих мас.
Іржавий неон малює ніч,
Я намагаюсь втекти від згадок.
Та тільки відлуння — у голові,
І самота — в моїй долі гіркій.
А може, ти — останній шанс
У цьому танці, де панує транс?
Рука в руці — і тремтить весь світ,
Поки місто моє спить.
Забута кава холоне в пітьмі,
Радіо шепче про весни чужі.
Механіка дня — ритм без думок,
І ніхто не співає про новий крок.
Шукаємо сенс у глухій тиші,
У тінях чужих, у печалі душі.
Як сірий сон — пролітають дні,
Кожен живе і сам по собі.
Іржавий неон малює ніч,
Я намагаюсь втекти від згадок.
Та тільки відлуння — у голові,
І самота — в моїй долі гіркій.
А може, ти — останній шанс
У цьому танці, де панує транс?
Рука в руці — і тремтить весь світ,
Поки місто моє спить.
Туман згущається, мов страх,
На вицвілих, мовчазних губах.
І кожен подих — майже останній,
Коли на серці тягар туманний.
Та в блиску вітрин, у чужім вікні
Я бачу тебе в нічнім сні.
Хотілось би втекти від пустоти —
У твоїх очах знайти дорогу з тьми..
Іржавий неон малює ніч,
Я намагаюсь втекти від згадок.
Та тільки відлуння — у голові,
І самота — в моїй долі гіркій.
А може, ти — останній шанс
У цьому танці, де панує транс?
Рука в руці — і тремтить весь світ,
Поки місто моє спить.
Поки місто моє спить…