Наша весна

Я знаю, що прийде весна:
Струмки задзюрчать навкруги…
Прокинешся ти не сама:
Я з тобой… я з тобой… ти – моя… моя…

І знову засяють зірки,
Їх вітер теплом обвива.
І будеш щасливою ти.
Я – з тобой. Я – з тобой. Ти – моя. Моя.

Ми ніби повінчані.
Весною повінчані, мила моя.
Нехай буде вічною,
Вона буде вічною, наша весна…

Я знаю, не та є весна,
Що квітами барвить сади,
А та є весна, що в серцях.
Ти – моя. Ти – моя, в серці ти, ти, ти…

Ми ніби повінчані.
Весною повінчані, мила моя.
Нехай буде вічною,
Вона буде вічною, наша весна…

Юлія Естер Форіс – слова і музика