Взірцем

Приспів:
З тобою весь час дивились у небо, ти бачив лиш зорі, я бачила тебе.
Ми сном намальовані, зимою забуті. Моє “я” у полоні, звільни мою душу.

Куплет 1:
Кохання – мистецтво, з тобою
усе.
Я так лиш і хочу щоб ти глянув на мене взірцем.
Ти бачив лиш зорі, я бачила тебе,
Ти був у захопленні, а я знала, що ти єдине чудо з усіх можливих чудес.

Куплет 2:
Тебе намалюю, забуваю уже. Розбий мені серце, давай, ще.
Я в тебе кохання своє віддала ти мене вбив – себе забрав. Я вірила в казки, що розповідала мама, я вірила в тебе, а віра зломалась.
Це скло у вітальні нагадує все, іконам молюсь, щоб не забути тебе.

Приспів:
З тобою весь час дивились у небо, ти бачив лиш зорі, я бачила тебе.
Ми сном намальовані, зимою забуті. Моє “я” у полоні, звільни мою душу.

Куплет 3:
Тебе не забуду, хоч час прощатись уже. Це озеро квітів – знищене вщент. На небі лиш зорі, тебе вже нема, ти так ними пишався, тепер я сама. Кохай мене завжди, коли дощ йде. Мої сльози наповнять сад з трояндами, не зрізай їх, це звичне кліше. Кохання – мистецтво, з тобою усе. Ми сном намальовані, а значить зійдемо з дощем.

Ми сном намальовані, а значить зійдемо з дощем. Ти бачив лиш зорі, я бачила тебе.