Землякам з Вовчанська

Дорогі мої вовчани, земляки,
Розкидала війна вас по чужині.
Немов прекрасних квітів пелюстки,
Кружляєте по світу і понині.

Серця і душі тягнуться додому,
До рідних стін, садочків і ланів.
Таких страждань не побажать нікому,
Крім наших споконвічних ворогів.

Немає міста – нелюди спалили,
В пилюку стерли, залишивши прах.
Чорніють лиш зруйновані могили,
І все минуле повертається у снах.

І знову наше місто оживає
У наших душах, мріях і серцях.
Як і завжди, на небі сонце сяє,
Травинка пробивається крізь прах…